Ярь читать онлайн

м години три, ледь устигли його висмикнути, коли на світляка Олени, нарешті, клюнуло, і світло стало повільно згасати.Янка ревіла — глухо, зарившись мені у плече. Мої руки блукали по її липкому волоссю, очищуючи від згустків манни.— Тихіше, дитино.— Не можу! Це ще гірше, Лесь, — невагомим шепотом жарко обдало вухо. — Вже не страшно — нудотно! Я уявлю себе такою мертвою лампочкою, а живі внизу діловито копошаться, куртки зашивають… і радіють такому світлу! Гірше, ніж тварини!— Гірше — падати лапками догори і чекати, коли розчавлять.— Це нелюдяно! Людина завжди поважала чужу смерть. Завжди! А тут… цинічна утилізація усього!— Спи, дитино. Хай мертві ховають своїх мертвяків…Вона схлипнула.— Гей, по правому борту, спати! — пробуркотів Влад.— Заснеш тут! — заворушилися у темряві інші.Кеп мовчав. Де він?! Шлюз не завжди чавкає, коли в ньому зникають люди.— Командир!!!— Не горлай, не глухий! — відмахнувся командирським голосом дальній кут, біля самого відсіку. — Кому тут жити набридло?Зітхання полегшення схоже на шум вітру в невидимому лісі. В пітному смердючому лісі.— Виходить так, мужики… і леді! — капітан був, як завжди, злобний і зосереджений. — Бунт відміняється. Користуватися будемо