6lib.ru - Электронная Библиотека
Название книги: Зенітка
Автор(ы): Остап Вишня
Жанр: Классическая проза
Адрес книги: http://www.6lib.ru/books/zen_tka-194209.html
Зенітка
Сидить дід Свирид на колодках. Сидить, стружить верболозину.— Як діла, дідусю? Драстуйте!— Драстуйте! Діла? Діла — нічого! Діла, як казали оті песиголовці, — гут![1]— І по-німецькому, дідусю, навчились?— Атож. У соприкосновенії з ворогом був, — от і навчився.— І довго, дідусю, соприкасалися?— Так не так, щоб дуже й довго, а проте троє й од мене «у соприкосновеніє з землею» пішли. Загребли трьох отам на вигоні… І могилу вони були насипали й хреста поставили; так як наші оце повернулись, я й хреста порубав і могилу по вітру розвіяв… Щоб і сліду од погані не було.— …Розказати, кажете? Ну, слухайте.…Наближалися фашисти; знелюдніло наше село. Кілька старих бабів тільки й лишилося. Опинився й я по той бік річки, в лісі, у партизанах… Обіда хлопцям варив, коні пас. Та й закортіло мені подивитися, хто ж у моїй хаті за хазяїна тепер править, бо одинцем я жив, один як палець. От одного разу підійшов я до річки, як уже добре смерклось, витяг з очерету човна, сів, поплив та й висадився десантом у себе ж таки в березі. Вис
Название книги: Зенітка
Автор(ы): Остап Вишня
Жанр: Классическая проза
Адрес книги: http://www.6lib.ru/books/zen_tka-194209.html
Зенітка
Сидить дід Свирид на колодках. Сидить, стружить верболозину.— Як діла, дідусю? Драстуйте!— Драстуйте! Діла? Діла — нічого! Діла, як казали оті песиголовці, — гут![1]— І по-німецькому, дідусю, навчились?— Атож. У соприкосновенії з ворогом був, — от і навчився.— І довго, дідусю, соприкасалися?— Так не так, щоб дуже й довго, а проте троє й од мене «у соприкосновеніє з землею» пішли. Загребли трьох отам на вигоні… І могилу вони були насипали й хреста поставили; так як наші оце повернулись, я й хреста порубав і могилу по вітру розвіяв… Щоб і сліду од погані не було.— …Розказати, кажете? Ну, слухайте.…Наближалися фашисти; знелюдніло наше село. Кілька старих бабів тільки й лишилося. Опинився й я по той бік річки, в лісі, у партизанах… Обіда хлопцям варив, коні пас. Та й закортіло мені подивитися, хто ж у моїй хаті за хазяїна тепер править, бо одинцем я жив, один як палець. От одного разу підійшов я до річки, як уже добре смерклось, витяг з очерету човна, сів, поплив та й висадився десантом у себе ж таки в березі. Вис
Навигация с клавиатуры: следующая страница -
или ,
предыдущая -