Три грані часу читать онлайн

ншої іскорки. Він тоне, безнадійно й приречено, в похмурість свого нещасливого дня; тоне, навіть не пробуючи якось врятуватися. Не дивиться в бік своєї парти, де його товариш аж перехилився наперед, намагаючись щось підказати.
— Іди на місце, — врешті лунає вирок учителя. — І дай щоденник.
Юрко дістає щоденник і чує за спиною тихенький смішок:
— Ейнштейн… Ейнштейн…
Юрко обертається, кидає спідлоба погляд: Кравчиня! Пирскає в кулак, удає, що йому он як смішно.
Ну, почекай, я тобі дам Ейнштейна!..
І, звісно ж, він під час перерви побився з Кравчинею. Як і годилося в нещасливий день.
З школи Юрко повертався з двійкою в щоденнику й запискою директора до батьків…
Коли в домі все перемололося та переколотилося; коли мама трохи заспокоїлась, а тато вдесяте заглянув у синів щоденник, мов усе ще сподіваючись, що з двійки виросте хоча б трійка; коли батьки посперечалися ще раз, кому йти до директора школи (тато завжди в таких випадках волів сховатися за мамину спину); коли Юркові було вдесяте сказано, хто він такий і що на нього чекає в майбутньому (“Конюшня”, — сказав тато. “В’язниця”, — поправила мама); коли Юркові наказано було йти спати, “б