вiльйонi
Двадцять шостий аркуш. Маргарин Книга четверта. ПОВЕРНЕНИЙ СМIХ Двадцять сьомий аркуш. Рiк у польотi
Двадцять восьмий аркуш. Зустрiч без обiймiв
Двадцять дев'ятий аркуш. Забутi обличчя
Тридцятий аркуш. Справи
Тридцять перший аркуш. Таємнича записка
Тридцять другий аркуш. Чорний хiд
Тридцять третiй аркуш. Повернений смiх ______________________________________________________________________ ВIД АВТОРА Описану тут iсторiю розповiв менi один чоловiк рокiв п'ятдесяти, що приїхав до Лейпцiга, як i я, наглядати, як друкується одна книжка. (Коли не помиляюся, то була книжка про ляльок та ляльковий театр.) Найцiкавiше в тому чоловiковi було те, що вiн, хоч уже й немолодий, умiв смiятися так приємно та весело, мов десятирiчний хлопчак.
Хто вiн був, я можу тiльки здогадуватись. Невiдомо також, коли дiялась ця iсторiя, та й ще дещо в нiй неясне. (Правда, де з чого видно, що головнi подiї вiдбувалися десь близько 1930 року.)
Треба ще згадати, що писано цю оповiдь у перервах мiж роботою, на зворотному боцi великих вiдбракованих друкарських аркушiв. Ось чому книжка й подiлена на аркушi, хоч по сутi це звичайнiсiнькi роздiли.
Iще хочеться попередити, що вам не багато доведеться смiятися над цiєю книжкою, хоч мовиться в нiй про смiх. Однак зважте й на те, що цей шлях крiзь темряву все ж. веде, хоч i манiвцями, до свiтла. ______________________________________________________________________ К н и г а п е р ш а У Т Р А Ч Е Н И Й С М I Х Ну що ж, забились! Але ж хто не знає,
Що смiх людей вiд звiрiв вiдрiзняє!
Адже з того людина й пiзнається,
Що в слушну мить вона смiється. З прологу до лялькової
вистави "Липкохвiст" Перший аркуш
БIДНИЙ ХЛОПЧИК У великих мiстах iз широкими вулицями ще й досi є на околицях завулочки
Двадцять шостий аркуш. Маргарин Книга четверта. ПОВЕРНЕНИЙ СМIХ Двадцять сьомий аркуш. Рiк у польотi
Двадцять восьмий аркуш. Зустрiч без обiймiв
Двадцять дев'ятий аркуш. Забутi обличчя
Тридцятий аркуш. Справи
Тридцять перший аркуш. Таємнича записка
Тридцять другий аркуш. Чорний хiд
Тридцять третiй аркуш. Повернений смiх ______________________________________________________________________ ВIД АВТОРА Описану тут iсторiю розповiв менi один чоловiк рокiв п'ятдесяти, що приїхав до Лейпцiга, як i я, наглядати, як друкується одна книжка. (Коли не помиляюся, то була книжка про ляльок та ляльковий театр.) Найцiкавiше в тому чоловiковi було те, що вiн, хоч уже й немолодий, умiв смiятися так приємно та весело, мов десятирiчний хлопчак.
Хто вiн був, я можу тiльки здогадуватись. Невiдомо також, коли дiялась ця iсторiя, та й ще дещо в нiй неясне. (Правда, де з чого видно, що головнi подiї вiдбувалися десь близько 1930 року.)
Треба ще згадати, що писано цю оповiдь у перервах мiж роботою, на зворотному боцi великих вiдбракованих друкарських аркушiв. Ось чому книжка й подiлена на аркушi, хоч по сутi це звичайнiсiнькi роздiли.
Iще хочеться попередити, що вам не багато доведеться смiятися над цiєю книжкою, хоч мовиться в нiй про смiх. Однак зважте й на те, що цей шлях крiзь темряву все ж. веде, хоч i манiвцями, до свiтла. ______________________________________________________________________ К н и г а п е р ш а У Т Р А Ч Е Н И Й С М I Х Ну що ж, забились! Але ж хто не знає,
Що смiх людей вiд звiрiв вiдрiзняє!
Адже з того людина й пiзнається,
Що в слушну мить вона смiється. З прологу до лялькової
вистави "Липкохвiст" Перший аркуш
БIДНИЙ ХЛОПЧИК У великих мiстах iз широкими вулицями ще й досi є на околицях завулочки
Навигация с клавиатуры: следующая страница - или ,
предыдущая -
