проглядалася груда металу, дроту, кабелів, розбитих радіоламп — все, що залишилося від
алюмінієвої кулі діаметром близько чотирьох метрів. Для чого був призначений апарат, спеціалісти
“Сікрет інтелідженс сервіс” і досі не могли з’ясувати. Капітан схилявся до думки: куля —
своєрідний радіомаяк, аби наводити німецькі бомбардувальники.Лейтенант Моует, котрий очолював групу експертів, похмуро жартував: “Запізнілий десант
марсіан, описаний Гербертом Уелсом”. Але всі добре усвідомлювали: за таємничою знахідкою міг
приховуватися черговий підступ німецької розвідки. Гітлерівські диверсанти і шпигуни нахабніли з
кожним днем. Найперша умова вторгнення на Британські острови, яку абвер ставив перед собою, —
цілковите знищення англійської авіації. Отож офіційний звіт про таємничу знахідку перебував у
контррозвідці Королівських ВПС:“24 серпня 1940 року під час розбирання завалів першого нальоту німецької авіації на
Олд-стріт неподалік будинку номер 103 було відкопано сильно пошкоджений металевий об’єкт
невідомої конструкції. Це — деформована алюмінієва куля, начинена електричною та електронною
апаратурою. Сильні пошкодження апарата не дали змоги його ідентифікувати на місці і встановити
приналежність. Про знахідку негайно повідомлено представників “Сікрет інтелідженс сервіс”.В управлінні також погоджувалися з гіпотезою, що кулястий предмет — радіомаяк німецької
бомбардувальної авіації. Зрештою, Баррету це було на руку — роботи і так вистачало. Проте його
непокоїв один незбагненний факт. Розчищаючи Олд-стріт, пожежники поблизу апарата натрапили на
труп молодика. Документів при ньому не виявилося, лише обгорілі аркуші якогось рукопису. Перше,
що спадало на думку, — вбитим був німецький диверсант. Однак лише ідіот, вируш
Навигация с клавиатуры: следующая страница - или ,
предыдущая -
