Подарунок на іменини читать онлайн

а червоного кулака.
— Бардачні звички!..
— Цс... — цикнула жінка на нього, — там Доря.
Карпо Петрович скоса поглянув на щілку в дверях, звідки пробивалося світло, і тепер тільки почув дзвінкий хлоп'ячий голос, який безперестанку співав:
— Сім раз по вісім — п'ятдесят шість... сім раз по вісім — п'ятдесят шість.
Се його заспокоїло зразу. Нахиливсь над тарілкою і потиху почав сьорбати юшку, обводячи інколи оком світлицю.
В кутку, під образами, блимала мертво лампадка, з етажерки звисало новеньке гімназичне пальто, ловлячи в ґудзики гострі червоні бліки.
Хіба завтра неділя? Фу-ти, ну-ти! Як він забув? Завтра ж Дорині іменини...
Сусанна, вип'явши зад у великих лапатих квітках, збирала з помосту своє волосся.
Бардачні звичкиї.. Згадав! Ну, і була в бурдеї, але потому вони законно звінчались. Хіба з неї не вірна жінка? Раз, правда... Та коли б не вона, коли б не пішла на ніч до поліцмейстера, кис би й досі в писарчуках... А тепер — надзиратель. Дорю в гімназії учать, і сама казначейша у них буває...
Кров заливала Сусанні шию, і тільки зморшки на шиї біліли, як крейдяні.
Вона сердито вийшла з кімнати.
Карпо Петрович жував і в задумі м'яко тарабанив пучками в стіл.
— Доря!
Доря став на порозі, сірий й незграбний у своїх довгих, аж до підлоги, гімназичних штанах, а батько дивився на його ноги, негнучкі й грубі, як в слоненяти.
— Тебе сьогодні питали?
— З географії п'ять.
— А ти часом не того... не бре-бре?
Доря ображено чмихнув і підняв вгору біласті чубки.
— Їй-богу, сам бачив... А Козерогові пару вліпили.
— Що се за Козеріг?
— Там один в нас... Дорька Сосновський...
— Віце-губернаторський син?