6lib.ru - Электронная Библиотека
Название книги: Оголений нерв. Частина п’ята
Автор(ы): Талан Світлана
Жанр: Проза
Адрес книги: http://www.6lib.ru/books/ogolenii-nerv_-hastina-p_ata-55428.html
Розділ 70
Льоня з Геннадієм уже знали, що Змій зранку заступив на блокпост і зміниться о восьмій вечора. Льоня спробував пояснити другу, що вбити людину не так просто, як здається, але схоже, що Геник був налаштований рішуче. Цілий день він гострив кухонного ножа, сидячи на ґанку.
Льоня допомагав Марійці фарбувати вікна, потім підійшов до друга, сів поруч.
— Не передумав? — спитав Льоня.
— Якщо я щось вирішив, то доведу справу до кінця, — відповів Геник.
— У нього може бути зброя, — обережно промовив Льончик.
— Навряд чи, — сказав Гена, — не думаю, що з цього блокпосту він буде їхати до самого Сєвєродонецька з автоматом за плечима.
— Дехто з ополченців повертається додому з автоматом.
— Так то ж у місті, то ті, хто стоїть у самому місті і живе неподалік. Льончику, не хвилюйся за мене, все буде окей! — осміхнувся Гена й оглянув блискуче лезо ножа проти світла.
— Можливо, ти зможеш його вбити, — задумливо промовив Льоня, — але як із цим потім житимеш?
— Гадаєш, я не думав про це? — Гена подивився другу у вічі. — А як жити Улянці? Для мене Змій не людина, а ворог. Ворогів знищують, а не вбивають.
— Одна справа на полі бою, інша в житті.
— Він не лише мій особистий ворог, ця тварина стріляє у наших солдатів, і, прибравши цю нечисть, я врятую чиєсь життя.
Хлопці замовкли. Геннадій збирався встромити ножа в тіло Змія і морально підготував себе до цього. Від однієї згадки про зґвалтовану і побиту дівчину в його жилах закипала кров, і він нетерпляче поглядав на наручний годинник. Про те, як буде жити після розправи з ворогом, він дума
Название книги: Оголений нерв. Частина п’ята
Автор(ы): Талан Світлана
Жанр: Проза
Адрес книги: http://www.6lib.ru/books/ogolenii-nerv_-hastina-p_ata-55428.html
Розділ 70
Льоня з Геннадієм уже знали, що Змій зранку заступив на блокпост і зміниться о восьмій вечора. Льоня спробував пояснити другу, що вбити людину не так просто, як здається, але схоже, що Геник був налаштований рішуче. Цілий день він гострив кухонного ножа, сидячи на ґанку.
Льоня допомагав Марійці фарбувати вікна, потім підійшов до друга, сів поруч.
— Не передумав? — спитав Льоня.
— Якщо я щось вирішив, то доведу справу до кінця, — відповів Геник.
— У нього може бути зброя, — обережно промовив Льончик.
— Навряд чи, — сказав Гена, — не думаю, що з цього блокпосту він буде їхати до самого Сєвєродонецька з автоматом за плечима.
— Дехто з ополченців повертається додому з автоматом.
— Так то ж у місті, то ті, хто стоїть у самому місті і живе неподалік. Льончику, не хвилюйся за мене, все буде окей! — осміхнувся Гена й оглянув блискуче лезо ножа проти світла.
— Можливо, ти зможеш його вбити, — задумливо промовив Льоня, — але як із цим потім житимеш?
— Гадаєш, я не думав про це? — Гена подивився другу у вічі. — А як жити Улянці? Для мене Змій не людина, а ворог. Ворогів знищують, а не вбивають.
— Одна справа на полі бою, інша в житті.
— Він не лише мій особистий ворог, ця тварина стріляє у наших солдатів, і, прибравши цю нечисть, я врятую чиєсь життя.
Хлопці замовкли. Геннадій збирався встромити ножа в тіло Змія і морально підготував себе до цього. Від однієї згадки про зґвалтовану і побиту дівчину в його жилах закипала кров, і він нетерпляче поглядав на наручний годинник. Про те, як буде жити після розправи з ворогом, він дума
Навигация с клавиатуры: следующая страница -
или ,
предыдущая -